Я певно все таки схиляюсь до того що я спринтер,якби сумно не було це визнавати бо хотілось б бути марафонцем із замашками спринтера Я можу якийсь час працювати над завданням,прикладати зусилля,але я хочу результату ,бажаного з першого/другого разу,не люблю в пусту витрачати час Я не люблю слухати довгі подкасти чи відео ,я люблю одразу отримати суть,та головну ідею,мені потрібен темп,легко наважуюсь на якісь дії,беремо і робимо,але так само легко я можу кинути щось роботи бо в мене не вийшло,або делегувати/перекинути це завдання на когось Розумію що мені важко буде через це сприймати якісь невдачі, та я буду мати проблему ожиданіє/реальность ,але шо поробиш будемо працювати,онлі хард кор як то кажуть
Енергія Запаси енергії зараз коливаються,поєдную багато справ одночасно багато висить не закритих задач День зараз: 8:00-17:00 основна робота 17:30-18:30 спортзал 3 рази на тиждень 18:30-19:30 душ/вечеря 19:30-20:00+-час для чоловіка/рідних 20:00 уроки/навчання/виконання дз
можуть бути додаткові години на роботі,+ 2 рази на тиждень уроки англійської коли вихідні даю собі гарно поспати,роблю медитації,прогулянка,спа,дивлюсь щось з чоловіком,дороблюю незакриті задачі Якщо прибрати основу роботу,яка займає більшість мого часу та енергії та замінити її роботою яка мені подобається і де я зможу вільно керувати своїм часом я б мабуть склала такий графік 7:00-9:00 час для себе,практики,медитації,спортзал чи якісь фізичні вправи,душ,сніданок і т.д 9:00-17:00 робота/консультації/навчання 17:00-19:00 час для чоловіка/родини ,друзів, занняття хоббі 21:00 відпочинок/читання книг/перегляд фільмів Список речей які поповнюють мою енергію:
Установки та страхи Є такий вираз “чим більше люди знає, тим більше вона розуміє що нічого не знає” Це дуже класно описує мій внутрішній діалог,я розумію що багато знаю,але водночас я розумію що я нічого не знаю,що я недостаньо досвідчена,і на мені лежить велика відповідальність за те що я скажу людині,і як я це скажу,що до кожного має бути свій підхід. Можливо це синдром самозванця говорить в мені чи синдром відмінниці чи взагалі і те і те Тобто це напевно установка “я недостатньо хорший ,розумний,і т.д” за чим послідує відкладання дій на потім ,коли стану достатньо хорошим Тут є страх здатися тупою,вразливою звідки взялась установка поки сказати важко,але скоріше за все з дитинства найгірша ситуація,яка може статися це: я дам пораду людині і цим зруйную її життя ,вона буде звинувачувати мене в чомось,якийсь неприємний скандал останнім часом зрозуміла що я уникаю конфліктів,і мені дуже не приємно мати їх
Наступний страх осуду: по типу займається фігньою, інфоциганство/шарлатанство,типу це не доведена наука,це казки що люди подумають що я куку звертаю увагу на думку людей ,отже немає впевненості в собі без стороньої підримки страх бути незрозумілою, відкинутою, ізгоєм Кожна людина хоче визнання в соціумі,успіху і т.д, я маю страх що мене не зрозуміють і скажуть що я ненормальна, що я можу стикнутися з хейтом,і потім як справжній спринтер кинути все